Украинская Автокефальная Православная Церковь (обновленная)

Архиепископ:

Игорь (Исиченко) (2 марта 2003 —

Краткая история церкви:

2 марта 2003 года арх. Игорь (Исиченко), управляющий делами Патриархии указ о выводе за штат УАПЦ митрополита Тернопольского и Подольского Мефодия и епископа Черкасского Иакова. В свою очередь м.

«Автокефалия – это вопрос церковной политики»

Мефодий (Кудряков) 15 мая 2003 г. отлучает архиепископа Харьковского и Полтавского Игоря Исиченко. Обе группы продолжают существовать параллельно (Исиченко, имея гораздо меньше последователей, контролировал, однако, помещение Патриархии в Киеве, которую сторонники м. Мефодия захватили 4 февраля 2005 года). Продолжая считать себя частью УАПЦ (обычно юрисдикция использует название "Харьковско-Полтавская епархия УАПЦ"), в начале 2006 года архиепископ Игорь (Исиченко) официально зарегистрировал независимую консисторию — епархиальный центр, а также религиозное объединение — "Харьковско-Полтавская епархия Украинской Автокефальной Православной Церкви (обновленной)", чтобы избежать нежелательных юридических коллизий. В повседневной жизни церкви название "УАПЦ(о)" практически не используется. Сразу после образования юрисдикции она вышла за рамки старой Харьковско-Полтавской епархии, принимая приходы из центральной и южной Украины (которые ныне составляют половину приходов юрисдикции). На данный момент насчитывает 25 приходов в Украине. В 2007 году с приемом в клир епархии о.Якова Кротова из Москвы юрисдикция вышла за пределы Украины. Поддерживает неплохие отношения с Галицкой епархией УАПЦ, занимает активную позицию в жизни Харькова, считая совей задачей проводить национально-ориентированную пропаганду и патриотические акции, таким образом украинизируя сознание жителей восточной Украины. На XXV епархиальном соборе Харьковско-Полтавской епархии УАПЦ 1 апреля 2015 года было объявлено, что епрахия желает преодолеть расколы и способствовать созданию в Украине Единой Поместной Церкви, и в связи с этим обратились к патриарху и синоду УГКЦ с просьбой помочь установить евхаристическое общение и административное единство с УГКЦ.

Приходы Харьковско-Полтавской епархии УАПЦ.

Ссылки

Сайт епархии (укр., рус., англ.)

Украи́нская автокефа́льная правосла́вная це́рковь (обновлённая) (укр.Українська автокефальна православна церква (оновлена); кратко УАПЦ(o); самоназвание , укр. ) — малочисленное религиозное объединение на Украине, относящееся к неканоническому православию. Образовалось в 2003 году в результате раскола Украинской автокефальной православной церкви.

Харьковско-Полтавская епархия Украинской автокефальной православной церквиХарківсько-Полтавська Єпархія Української Автокефальної Православної Церкви

Название «Украинская автокефальная православная церковь (обновлённая)» не используется в повседневной жизни церкви, а служит лишь как название, под которым официально зарегистрирована данная религиозная организация; сама «Харьковско-Полтавская епархия» при этом продолжает считать себя частью УАПЦ.

Управляется на УкраинеИгорем (Исиченко), который имеет сан архиепископа. Своим духовным главой считает главу Украинской православной церкви в США, находящейся в юрисдикции Константинопольского патриархата, при этом, согласно уставу, «Харьковско-Полтавская епархия УАПЦ (о) признаёт особый духовный авторитет Вселенского Константинопольского патриарха»; сам Игорь (Исиченко), согласно сайту УАПЦ(о), 27 сентября 2000 года был назначен личным представителем митрополита Константина, главы УПЦ в Канаде (на самом деле, в США). Устав Харьковско-Полтавской епархии заявляет о признании «особого духовного авторитета» Вселенского патриарха, имя которого возносится за богослужением.

4 апреля 2015 года инициировала диалог с руководством Украинской грекокатолической церкви о «достижении евхаристического общения и административного единства ХПЕ УАПЦ с УГКЦ».

Правовым основанием для своего вхождения в УАПЦ епархия полагает акт, принятый 27 июля 1942 года на совещании, проведённом в оккупированном германскими войсками Харькове лидером лубенского расколаФеофилом (Булдовским) («митрополит всея Левобережныя Украйны»), епископом Переяславским Мстиславом (Скрыпником), членами Харьковского епархиального управления и председателем Полтавского епархиального управления протоиреем Алексием Потульницким, который гласил: «Признать, что приходы, подчинённые Высокопреосвященнейшему Владыке Феофилу на территории Харьковской, Полтавской, Сумской и Курской областей, становятся составной частью Украинской православной автокефальной церкви во главе с Администратором архиепископом Поликарпом».

Глава современно течения (Харьковско-Полтавской епархии) Игорь (Исиченко) был рукоположён во епископа УАПЦ в 1993 году. В рукоположения участвовали епископы Петр (Петрусь), Михаил (Дуткевич) и Феоктист (Пересада), которые покинули неканоническую УПЦ КП вслед за Димитрием (Яремой). После смерти Димитрия (Яремы) архиепископ Игорь оказался во внутренней изоляции, разойдясь во взглядах практически со всеми иерархами УАПЦ. Он пытался искать контакт с Украинской православной церковью в США в юрисдикции Константинопольского Патриархата, но никаких зримых результатов это не дало.

30 января 2002 года архиерейский собор УАПЦ лишает его должности управляющего Киевской епархией УАПЦ.

2 марта2003 года архиепископ Игорь (Исиченко), управляющий делами Патриархии, издал указ о выводе за штат предстоятеля УАПЦ митрополита Тернопольского и Подольского Мефодия (Кудрякова) и епископа Черкасского Иакова. В свою очередь митрополит Мефодий (Кудряков) 15 мая 2003 года отлучил архиепископа Харьковского и Полтавского Игоря Исиченко.

4 февраля2005 произошёл серьёзный конфликт между сторонниками обеих групп в помещении канцелярии патриархии в Киеве по ул. Трёхсвятительской, 6. Группа епископов и священников «официальной» УАПЦ силой захватила помещение патриархии, занимаемое архиепископом Игорем. Во время столкновения пострадали сторонники последнего — священник Валерий Копейка, редактор газеты «Наша вiра» Евгений Сверстюк и Виталий Шевченко, работавших в помещении. Судебные тяжбы не принесли результата — помещение было оставлено за УАПЦ Мефодия (Кудрякова).

Последовал окончательный разрыв Игоря (Исиченко) с УАПЦ. В 2006 году свою Харьковско-Полтавскую епархию он зарегистрировал под названием «Украинская автокефальная православная церковь (обновлённая)». В повседневной жизни официальное название практически не используется, церковь называет себя «Харьковско-Полтавской епархией УАПЦ».

После образования юрисдикции она вышла за рамки старой Харьковско-Полтавской епархии, принимая приходы из центральной и южной Украины (которые ныне составляют половину приходов юрисдикции).

Украинская автокефальная православная церковь

В 2007 году с приёмом в клир епархии Якова Кротова из Москвы юрисдикция вышла за пределы Украины. На 2008 год насчитывала 25 приходов на Украине.

Обе группы продолжают существовать параллельно. Архиерейский собор УАПЦ, состоявшийся 3 февраля 2011 года, в очередной раз отмежевался от Харьковско-Полтавской епархии и высказываний архиепископа Игоря в украинских СМИ.

4 апреля 2015 года на XXV епархиальном соборе были приняты решения:

20 апреля 2016 года в Харькове прошёл собор УАПЦ(о), предварительно одобривший её вхождение в состав Украинской греко-католической церкви. Заявлено, что на территории Харьковской, Полтавской и Сумской областей предполагается создание «персональной епархии» УГКЦ, а приходы УАПЦ(о), расположенные на других территориях, перейдут в непосредственное управление главы УГКЦ. Это решение приветствовал Синод УГКЦ, глава которой архиепископ Святослав Шевчук заявил, что будет лично прилагать все усилия для того, чтобы это дело увенчалось успехом. Однако затем в прессе появились сведения, что члены УАПЦ(о) стали массово покидать её, причиной чего называется именно это «соборное» решение. По данным митрополита Илариона около 20 из примерно 30 — переходят в «Украинскую автокефальную православную церковь», от которой УАПЦ(о) и отделилась.

Богослужение и делопроизводство ведётся на украинском языке. Насчитывает 28 приходов.

Кафедральный собор — Свято-Димитриевская церковь в городе Харькове (ул. Полтавский Шлях 44).

У цій статті ми розберемо питання: "Автокефальна церква — це що таке, в чому її відмінність від звичайної?" Ще розглянемо визнані і невизнані церкви, а також ті, які входять до складу автокефальних і називаються автономними.

Зміст

Визначення автокефальної церкви

Автокефальна церква — це повністю самостійна організація, яка не залежить від Вселенського собору і може самостійно приймати рішення, що стосуються її розпорядку, а також роботи. У Вселенському соборі, до слова сказати, керівництво складається з представників усіх автокефальних церков.

Якщо розглядати питання про те, чим відрізняється автокефальна церква, то можна сказати, що на чолі кожної стоїть єпископ, який має сан митрополита, патріарха або архієпископа. Його вибір здійснюється всередині самої організації. Ще однією відмінністю є те, що автокефальна церква здійснює мироварення самостійно.

Виникнення Руської автокефалії

Роком, коли була утворена російська автокефальна церква, можна вважати 1448-й. Відкол від Константинопольської церкви стався з багатьох причин. Однією з головних було занадто далеку відстань між двома державами, а також їх повна незалежність один від одного. Російська церква мала велику кількість єпископів, навіть перевищує число, необхідне за канонами для відділення.

На момент придбання Російською церквою статусу автокефальної вже два їй подібні були від’єднанні. Це Сербська і Болгарська. На Русі теж зріла ця необхідність, і поштовхом стало наступне подія. Останній грецький митрополит Ісидор прийняв унію спільно з Римською церквою. Крім цього, на зборах за вибором нового митрополита російський єпископ у черговий раз не був обраний.

Звичайно, Ісидора скинули, але все духовенство Константинополя прийняло зобов’язання Флорентійського собору. Це і призвело до того, що у 1448 році вперше був обраний митрополитом російський наступник Іона Рязанський. Ця подія і є початком виникнення російської автокефалії.

Звичайно, Російська і Грецька церкви не втратили зв’язок один з одним. Це проявлялося в листах, регулярних приїзди до Москви.

Автокефалия

Такі відносини були до смаку обом сторонам.

Інші православні автокефальні церкви

Крім того, що існує Російська православна автокефальна церква, є ще й інші, які вважаються визнаними. Їх всього п’ятнадцять:

  • Константинопольська;
  • Олександрійська;
  • Антіохійська;
  • Грузинська;
  • Єрусалимська;
  • Сербська;
  • Румунська;
  • Кіпрська;
  • Болгарська;
  • Елладська;
  • Польська;
  • Албанська;
  • Церква в Америці;
  • У Чехії та Словаччині.

Незважаючи на те, що церков чимало, найчисленнішою є саме Руська. У ній близько сотні мільйонів прихожан. Однак найстаршій вважається Константинопольська, оскільки саме від неї відбулися (відкололися) всі інші автокефалії, а пізніше і автономії. Цей патріархат ще носить назву "вселенський", оскільки в давнину так називалася Римська імперія, куди входив у той час Константинополь.

Невизнані самостійні церкви

Отже, тепер зрозуміло, що автокефальна церква — це незалежна від усіх організація. Однак цей статус ще повинні були визнати вже діючі подібні церкви. На сьогоднішній день, крім визнаних, існують ті, статус яких не зовсім однозначна (деякі так і зовсім не приймаються). Кілька з них буде перераховано нижче:

  • Македонська церква;
  • Чорногорська;
  • Українська автокефальна церква.

Крім діючих православних і невизнаних церков, існують і інші, які не підкоряються прийнятим статутам православ’я. Це, наприклад, старообрядницькі течії, такі як федосіївці, нетовці, спасівці, Російська православна старообрядницька церква та інші.

Слід згадати і про тих сектах, які сформувалися під впливом неправильного розуміння Святого Письма. Невірне тлумачення Біблії та інших трактатів призвело до того, що свого часу стали утворюватися якісь формування, які згодом назвали сектами. Суть кожної з них у тому, що вони, знайшовши в Священному Писанні те, що здається їм дуже важливим і правильним, слідують цій вказівці, забуваючи про все інше. Причому найчастіше і виділене вказівку розуміється перекручено.

На закінчення потрібно сказати, що кожен напрямок має свої відмінності, свою причину не підкорятися статутом, влади Православної церкви, але це не означає, що воно є істинним.

Поняття автономної церкви

Отже, вище ми розібралися в тому, що автокефальна церква — це повністю незалежна від інших організація. Однак існують ще й залежні (помісні) автономні церкви. Вони також володіють самостійністю, проте не такою широкою.

На відміну від автокефальною, в автономну церкву єпископ призначається з кіріархальної церкви. Також і статут автономії їй відповідає, і миро теж надсилається з неї. Витрати таких церков будуються таким чином, щоб якусь частку відсилати на утримання вищого керівництва.

Вважається, що автономією може бути:

  • митрополичий округ;
  • єпархія;
  • монастир;
  • прихід.

Приміром, на Афоні часто траплялося таке, що деякі монастирі користувалися практично повною самостійністю, перебуваючи у складі центрального Афонського управління.

Перелічимо, які існують в православній церкві автономії:

  • японська;
  • китайська;
  • латвійська;
  • молдавська;
  • естонська;
  • українська;
  • Синайська;
  • фінляндська;
  • закордонна російська.

Статус уніатських церков

Також слід сказати і про існування уніатських церков. Автокефальна православна церква вважає їх наявність проблемою, так як, на думку деяких богословів, вони, скоріше, поділяють церкви Сходу і Заходу, ніж об’єднують. Це відбувається тому, що в їх парафіях служби проходять православній формі богослужіння, але вчення — католицьке. Так само як і підпорядкування уніатських церков теж католицьке.

До них належать такі церкви:

  • Чехословацька.
  • Польська.
  • Західно-Українська.

Висновок

Отже, ми розібралися, що означає автокефальна церква, які її відмінності від інших їй подібних. Також розглянули і інші напрямки, які присутні в православ’ї, різні невизнані церкви, старообрядницькі і деякі секти. З усього цього можна зробити висновок, що насправді існує безліч напрямків православного вірування, які утворилися від небажання підкорятися або внаслідок богословських розбіжностей. Як би там не було, все це призвело до того, що безліч віруючих — не в лоні первісної Православної церкви.

FaqUkr.ru » Духовний розвиток » Автокефальна церква — це Автокефальна православна церква

Рубрики: Разное

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *