Одним из важнейших аспектов культурного и исторического наследия Львова являются его храмы и церкви.

Предлагаем вам подборку самых великих и известных культовых сооружений города Льва – соборов, церквей и храмов!

Храм Святого Андрея (Костел и монастырь бернардинцев)

Современный монастырский комплекс (на его месте раньше находился деревянный костел) начали строить еще в начале XVII в. по замыслу монаха Бернарда Авелидеса и по проекту архитектора-итальянца Паоло Доминичи.

Работами руководили архитекторы Павел Римлянин и Амвросий Прихильный, позже – Андрей Бемер. В 1630 г. были завершены все строительные и отделочные работы.

Помещения монастыря теперь принадлежит Центральному государственному историческому архиву во Львове, а храм святого Андрея Первозванного передано Украинской греко-католической церкви. Храм обслуживают священники Василианского Ордена.

Адрес: пл. Соборная, 3А

Армянская церковь

Армянский кафедральный собор Успения Пресвятой Богородицы – памятник архитектуры национального значения, относится к Всемирному наследию ЮНЕСКО.

Армянская церковь построена во второй половине XIV века (1363-1370 годы) мастером Дорингом. На протяжении веков она была общественным и религиозным центром армянской колонии во Львове. В 1367 году церковь стала соборной.

Хрампостроен из ломаного камня и облицован тесаными плитами, толщина стен достигает полутора метров. Уникальна и конструкция купола – он опирается на пустотелые ребра, выложенные из глиняных кувшинов.

Особым является южный дворик, расположенный между улицей и собором: аркада с колоннадой XV века выдает европейские архитектурные традиции. Здесь сохранились остатки старинного армянского кладбища – это надгробные плиты, старейшим из которых 600 лет, перенесенные сюда из кладбищ других армянских храмов и монастырей, которых уже несколько веков не существует во Львове.

Адрес: ул. Армянская, 7

Гарнизонный храм святых апостолов Петра и Павла

Гарнизонный храм святых апостолов Петра и Павла, известный во Львове как костел Иезуитов, построенный в стиле раннего барокко в начале XVII в. Храм является образцом римской святыни Иль-Джезу и считается одной из самых культовых сооружений Львова.

Во Львов иезуиты прибыли 1584, а уже в 1590 появился первый деревянный храм Общества Иисуса на участке рядом с западной частью городских оборонительных стен, где была устроена Иезуитская калитка. Работы над сооружением существующего храма святых апостолов Петра и Павла начались в 1610 году. В период 1618-1621 гг. руководил строительством архитектор Иезуитского Ордена Джакомо Бриано.

1624 освятили первую боковую часовню Св. Бенедикта. 1630 храм был завершен и освящен Львовским архиепископом Яном Анджеем Прухницьким. В результате строительства длина святыни составляла – 41 м, ширина – 22,5 м, высота – 26 м.

В 1702 была возведена башня-колокольня, которая стала самой высокой башней Львова (около ста метров), на которой 1754 установили часы. После ликвидации Ордена Иезуитов 1773, храм начал выполнять функции военного гарнизонного храма.

Значительных повреждений храм потерпел также во время двух мировых войн. 4 июня 1946 монахи иезуиты были вынуждены оставить Львов, забрав с собой ценные вещи, в частности коронованную икону Пресвятой Богородицы. С этого момента начинается новая страница истории храма: на долгие 65 лет его двери закрылись, в нем воцарилась тишина.

В день 20-й годовщины Вооруженных Сил Украины, 6 декабря, во Львове произошло знаковое для города и государства событие – торжественное открытие и освящение первого гарнизонного храма святых апостолов Петра и Павла.

Адрес: ул. Театральная, 11

Доминиканский собор

Доминиканский собор (Церковь Пресвятой Евхаристии, костел Божьего Тела и монастырь доминиканцев) – греко-католическая церковь в центральной части Львова, занесенная во Всемирное наследие ЮНЕСКО.

Доминиканский костел – один из лучших образцов архитектуры барокко, один из самых красивых во Львове.

В советское время в костеле и монастырских кельях устроили склады, а с 1973 года в этих сооружениях разместили Музей религии и атеизма. Храм в 1990-х годах передано УГКЦ, и он был освящен в честь Пресвятой Евхаристии.

Строительные работы были завершены в 1764 году. Экстерьер и интерьер Доминиканского костела поражает своим великолепием и торжественностью. До наших дней сохранилась надпись на фронтоне «SOLI DEO HONOR ET GLORIA” (латынь) – «Единому Богу честь и слава».

В храме с XVIII в. размещался больших размеров барочный орган, который теперь можно увидеть во Львовской филармонии, но костел не остался без музыкального сопровождения. Сейчас меньше по размерам орган находится в Доминиканском храме.

Адрес: пл. Музейная, 1

Латинский кафедральный собор

Архикафедральная базилика Успения Пресвятой Девы Марии, или Латинский кафедральный собор – главный храм Львовской архиепархии Римско-Католической Церкви. Памятник сакральной архитектуры XIV-XVIII века.

Это единственная готическая достопримечательность архитектуры древнего Львова, которая сохранилась после пожара 1527 года. Храм построен на месте, где в княжеские времена стояла православная церковь Успения Пресвятой Богородицы. Первый камень в фундамент заложен в 1360 году.

Строился Латинский кафедральный собор более 100 лет, начиная с середины XIV в. Строительство большого сооружения шло медленно и с большими перерывами. По первоначальному проекту у собора должно было быть две башни – одну завершили в конце XIV в., Другая так и осталась незаконченной из-за нехватки средств.

Адрес: пл. Кафедральная, 1

Церковь святого Михаила

Церковь Св. Михаила возведена как костел монашеского ордена Кармелитов Босых.

Этот храм начинает свою давнюю историю с 1633 года, когда монахам ордена кармелитов босых удалось получить от городских властей холм для строительства своего храма.

Храм Святого Михаила входил в линии фортификационной обороны города Львова. Святыня выстояла во время турецкой осады 1672 года, однако уже в 1704 году храм была захвачена шведами.

Во времена советской власти, монастырь и храм закрыли, разместив здесь склад для кондитерской. В бывших кельях устроили общежития. Со временем, в 1979 году, храм передали Львовскому историко-архитектурному заповеднику.

Адрес: ул. Винниченко, 22

Церковь святых Ольги и Елизаветы

Церковь святых Ольги и Елизаветы (ранее Костел Святой Эльжбеты) – неоготический храм, построенный в память об известной императрице Елизавете Баварской, известной как Сиси, жена императора Австро-Венгрии Франца-Иосифа I.

Сегодня это здание является самым высоким в городе, ее высота 88 метров.

Заложен храм в 1903 году и строился восемь лет на средства польского общества. В 1911 году состоялось его торжественное открытие. Архитектор сооружения – Теодор-Марьян Талевский. Храм также украшают произведения известного скульптора Петра Войтовича, в частности скульптурная композиция «Распятие» на фасаде святыни.

В начале Первой мировой (1914 – 1918) австро-венгерскими властями были конфискованы и переплавлены для военных нужд церковные колокола. А польско-украинская война 1918 – 1919 лет приносят разрушения и разорения, когда во время ожесточенных уличных боев и обстрелов района железнодорожного вокзала костел оказался в их эпицентре.

@marina.gavadza

Есть мнение, что место строительства было выбрано не случайно. Католический костел – это первое, что должны были видеть приезжая во Львов. Костел полностью перекрывает вид на греко-католический Собор св. Юра, находящийся неподалеку.

Адрес: пл. Кропивницкого, 1

Преображенская церковь

Преображенская церковь (Церковь Преображения Господа Нашего Иисуса Христа) появилась на месте костела Пресвятой Троицы отцов Тринитариев, который был разрушен артиллерийским обстрелом и пожаром в 1848 году.В 1850 году архитектор А. Фрех предложил проект будущего храма, который, однако, не удалось воплотить. Зато в 1874 году Сильвестр Гаврышкевич разработал другой проект святыни, который воплощали в течение двадцати лет (1878 – 1898).

Для верующих Преображенская церковь открыла двери в 1906 году, когда и была освященной. Следует обратить внимание, что в 1923 году в этой святыни впервые на западно-украинских землях состоялась Божественная Литургия на литературном украинском языке.

Преображенская церковь во Львове построена в архитектурном стиле неоклассицизма с элементами барокко. Внутри церковь украсили талантливые художники, в частности, Л. Маркони, Т. Попель (иконостас), Т. Копистинского и К. Устиянович (малярные композиции) и др.

В новейшей истории Львова церковь известна тем, что была первым храмом, который вернула себе в собственность Украинской греко-католическая церковь (УГКЦ) в 1989 году.

Адрес: ул. Краковская, 21

Собор святого Юра

Архикафедральный собор святого Юра – собор Галицкой митрополии УГКЦ, барочно-рококовой монументальный архитектурный ансамбль с выразительными национальными чертами (1744-1762). Считается главной святыней украинских греко-католиков.

Собор построен по проекту Б. Меретина, украшенный монументальной скульптурой выдающегося скульптора Иоанна Пинзеля. Фасад венчает фигура святого Георгия Победоносца – покровителя не только собора, но и города Львова.

Первые пещеры монахов и деревянный монастырь появились здесь еще в конце XIII в. Одна из легенд утверждает, что в толще горы, на которой впоследствии построили монастырь и церковь, была пещера, где жил страшный дракон. Состарившись, дракон перестал показываться людям на глаза, но напоминал о своем существовании тяжелым дыханием, которое слышалось из пещеры.

В середине XVIII в. митрополит Лев Шептицкий приказал замуровать пещеру, в которой якобы скрывалась чудовище. Согласно другой версии этой же легенды, чудовище убил еще в конце XIII в. князь Лев Данилович, из-за чего на горе и был построен храм, и посвящен святому победителю дракона.

Первая деревянная церковь в этом месте сгорела, по легенде в 1340. Уже в следующем году львовяне построили новый каменный храм.

Нынешняя постройка собора Св. Юра была построена в XVIII веке по проекту австрийского архитектора Бернарда Меретина в стиле барокко.

Адрес: площадь Святого Юра, 5

Успенская церковь

Успенская церковь (ставропигиальный Церковь Успения Пресвятой Богородицы) – храм, построенный в 1591-1629 гг. По плану Павла Римлянина, при участии Войцеха Капиноса и Амвросия Благосклонного, по заказу Львовского братства. Сегодня находится под юрисдикцией Украинской автокефальной православной церкви.

Строительство церкви началось в 1591 году на месте сгоревшей в 1571 году.
Колокольня Успенской церкви была построена в 1572-1578 гг. По проекту итальянско-львовского архитектора Петра Барбона. Средства на строительство выделил богатый львовский купец, грек по происхождению, Константин Корнякт. Поэтому и сейчас колокольню чаще называют башней Корнякта.

Адрес: ул. Русская, 7 (ул. Подвальная, 9)

Автор Наталия Бойченко, Светлана Бондаренко

По материалам prolviv.com

Топ-10 найвідоміших храмів Львова

Храм Святого Андрія (Костел і монастир бернардинів)

На місці сучасної споруди дерев’яний монастир було збудовано у XV столітті. Згадка про перший, дерев’яний, бернардинський костел знайдена від 1460 року. Гроші на початок будівництва пожертвував львівський староста Анджей Одровонж. Було виділено земельну ділянку біля Галицької брами, споруджено невеликий дерев’яний монастир з каплицею св. Андрія. 1464 р. після чуми міщани спалили дерев’яний монастир з каплицею, а вже 1465 р. фундатор Анджей Одровонж виділив кошти на спорудження значно більших дерев’яних костелу та монастиря.

Храм Святого Андрія (Костел і монастир бернардинів)

Сучасний монастирський комплекс почали споруджувати ще на початку XVII ст. за задумом ченця Бернарда Авелідеса і за проектом архітектора-італійця Паоло Домінічі. А роботами керували архітектори Павло Римлянин та Амвросій Прихильний, пізніше – Андрій Бемер. У 1630 р. було завершено всі будівельні та оздоблювальні роботи.

Приміщення монастиря тепер належить Центральному державному історичному архіву у Львові, а храм святого Андрія Первозванного передано Українській греко-католицькій церкві. Храм обслуговують священики Василіянського Чину.

Адреса: пл. Соборна, 3А.

Вірменська церква

Вірменський кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці — пам’ятка архітектури національного значення, що належить до Світової спадщини ЮНЕСКО.

Вірменську церкву збудовано у другій половині XIV століття (1363–1370 роки) майстром Дорінгом. Протягом століть вона була громадським і релігійним центром вірменської колонії у Львові. У 1367 році церква стала соборною.

Вірменська церква

Навколо церкви склався один із найцікавіших ансамблів, до якого ввійшли дзвіниця (1571 рік, арх. Петро Красовський), палац архієпископа (XVIII століття), вірменський банк (XVII століття), монастир бенедиктинок (1682), пам’ятна колона з постаттю святого Христофора та дерев’яний вівтар з композицією «Голгофа» (XVIII століття), огорожі з брамами (XVII—XIX століття).

Храм збудований з ламаного каменю і обличкований тесаними плитами, товщина стін сягає півтора метри. Унікальною є конструкція купола – він спирається на пустотілі ребра, викладені з глиняних глечиків.

Особливим є південний дворик, розташований між вулицею і собором: аркада з колонадою XV століття видає європейські архітектурні традиції. Тут збереглися рештки старовинного вірменського цвинтаря – це надгробні плити, найстарішим з яких 600 років, перенесені сюди з кладовищ інших вірменських храмів і монастирів, яких вже декілька століть не існує у Львові.

Адреса: вул. Вірменська, 7.

Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла

Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла, відомий у Львові як костел Єзуїтів, збудований у стилі раннього бароко на початку XVII ст. Храм є взірцем римської святині Іль-Джезу та вважається однією з найбільш культових споруд Львова.

Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла

До Львова єзуїти прибули 1584 року, а вже в 1590 постав перший дерев’яний храм Товариства Ісуса на ділянці поруч із західною частиною міських оборонних мурів, де була влаштована Єзуїтська фіртка. Роботи над спорудженням існуючого храму святих апостолів Петра і Павла розпочались в 1610 році. В період 1618–1621 рр. керував будівництвом архітектор Єзуїтського Чину Джакомо Бріано.

1624 року освятили першу бічну каплицю Св. Бенедикта. 1630 року храм був завершений і освячений Львівським архиєпископом Яном Анджеєм Прухніцьким. У результаті будівництва довжина святині становила — 41 м, ширина — 22,5 м, висота — 26 м.

1702 року за проектом Мартина Годного була зведена вежа-дзвіниця, яка стала найвищою вежею Львова (близько ста метрів), на якій 1754 року встановили годинник. Після ліквідації Чину Єзуїтів 1773 року храм почав виконувати функції військового гарнізонного храму.

Значних ушкоджень храм зазнав також під час двох світових воєн. 4 червня 1946 року монахи єзуїти були змушені залишити Львів, забравши з собою найцінніші речі, зокрема короновану ікону Пресвятої Богородиці. З цього моменту починається нова сторінка історії храму: на довгі 65 років його двері зачинились, у ньому запанувала тиша…

У день 20-ї річниці Збройних Сил України, 6 грудня, у Львові відбулася знакова для міста та держави подія — урочисте відкриття і освячення першого гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла.

У храмі відбуваються богослужіння та звучать молитви. З нагоди церковних чи військових свят відбуваються урочисті заходи у яких, окрім прихожан святині, також беруть участь військовослужбовці, працівники Збройних Сил України, офіцери, курсанти та солдати строкової служби.

Адреса: вул. Театральна, 11

Домініканський собор

Домініканський собор (Церква Пресвятої Євхаристії, костел Божого Тіла і монастир домініканців) — греко-католицька церква у центральній частині Львова, занесена до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Домініканський костел — один з кращих зразків архітектури барокко, один з найкрасивіших у місті.

Домініканський собор

До ІІ світової війни – храм римо-католицького монастиря ордену домініканців. За радянських часів у костелі та монастирських келіях влаштували склади, а з 1973 року у цих спорудах розмістили Музей релігії та атеїзму. Храм у 1990-тих роках передано УГКЦ, і він був освячений на честь Пресвятої Євхаристії.

Будівельні роботи були завершені у 1764 році. Екстер’єр та інтер’єр Домініканського костелу вражає своєю пишністю і урочистістю. До наших днів зберігся напис на фронтоні «SOLI DEO HONOR ET GLORIA» (латина) – «Єдиному Богу честь і слава».

У храмі з XVIII ст. розміщувався великих розмірів бароковий орган, який тепер можна побачити у Львівській філармонії, але костел не залишився без музичного супроводу. Зараз менший за розмірами орган знаходиться у Домініканському храмі.

Адреса: пл. Музейна, 1.

Латинський кафедральний собор

Архикафедральна базиліка Успіння Пресвятої Діви Марії, або Латинський кафедральний собор, або Катедра – католицька базиліка, головний храм Львівської архідієцезії Римо-Католицької Церкви. Пам’ятка сакральної архітектури XIV—XVIII століття.

Латинський кафедральний собор

Це чи не єдина вціліла готична пам’ятка архітектури древнього Львова, яка збереглася після пожежі 1527 року. Храм споруджено на місці, де за княжих часів стояла православна церква Успіння Пресвятої Богородиці. Перший камінь у фундаменти закладено в 1360 р.

Будувався Латинський катедральний собор понад 100 років, починаючи з середини XIV ст. Будівництво великої споруди йшло повільно і з великими перервами. За первісним проектом у собору повинно було бути дві вежі – одну завершили наприкінці XIV ст., інша так і залишилася незакінченою через брак коштів. До Латинської катедри прибудовано декілька каплиць, на стіні вівтарної частини знаходиться копія ікони Матері Божої Ласкавої (захисниці міста від ворогів), надгробна плита сім’ї Шольц-Вольфовичів, та турецькі ядра, які влучили в собор під час польсько-турецької війни, і дивом не розірвались.

Адреса: пл. Катедральна, 1

Церква святого Михайла

Церква Св. Михайла Зведений як костел чернечого ордену Кармелітів Босих. Його посвячення пов’язане з Архистратигом Михаїлом, святим покровителем України-Руси та хоронителем Гробу Господнього.

Церква святого Михайла

Цей храм починає свою давню історію з1633 року, коли ченцям ордену кармелітів босих вдалось одержати від міської влади пагорб для будівництва свого храму. Саму святиню розпочали зводити у 1634 році під егідою архітектора італійського походження Яна Покоровича. План храму передбачає вигляд правильного прямокутника, поділеного на три нави. Перекриття центральної нави циліндричне, а бічних – хрестовидне. Згодом, після передачі храму кармелітам-черевичникам, у храмі були добудовані дві вежі, які надали церкві її сучасного вигляду. Розписи храму були виконані італійським малярем Дж. Педретті та його учнем б. Мазуркевичем (1731 -1732). У храмі знаходиться унікальний мармуровий вівтар XVII ст. у формі малої святині.

Храм Святого Михаїла входив до лінії фортифікаційної оборони міста Львова. Святиня вистояла під час турецької облоги 1672 року, однак вже в 1704 році храм була захоплена шведами.

В часи панування радянської влади монастир та храм закрили, розмістивши тут склад для цукерні. В колишніх келіях влаштували гуртожитки. З часом, в 1979 році, храм передали Львівському історико-архітектурному заповіднику.

Адреса: вул. Винниченка, 22.

Церква святих Ольги та Єлизавети

Церква святих Ольги і Єлизавети (раніше Костел Святої Ельжбети) — неоготичний храм, збудований в пам’ять про відому імператрицю (цісареву) Єлизавету Баварську, відому як Сісі, дружину цісаря Австро-Угорщини Франца-Йосифа I.

Церква святих Ольги та Єлизавети

На сьогодні ця будівля є найвищою в місті, її висота 88 метрів.

Закладений храм в 1903 році, костел святої Ельжбети будувався вісім років на кошти польської громади. У 1911 році відбулося його урочисте відкриття. Архітектор споруди – Теодор-Мар’ян Тальовський. Храм також прикрашають витвори відомого скульптора Петра Войтовича, зокрема скульптурна композиція «Розп’яття» на фасаді святині.

На початку Першої світової (1914 – 1918) австро-угорською владою були конфісковані і переплавлені для військових потреб церковні дзвони. А польсько-українська війна 1918 – 1919 років приносить руйнування і розорення, коли під час запеклих вуличних боїв і обстрілів району залізничного вокзалу костел опинився в їх епіцентрі.

Є думка, що місце будівництва було вибрано не випадково. Католицький костел — це перше, що повинні були бачити приїжджаючи до Львова. Костел повністю перекривав вид на греко-католицький Собор св. Юра, що знаходиться неподалік.

Адреса: пл. Кропивницького, 1.

Преображенська церква

Преображенська церква (Церква Преображення Господа Нашого Ісуса Христа) постала на місці костелу Найсвятішої Трійці отців Тринітаріїв, який був зруйнований артилерійським обстрілом та пожежею у 1848 році.

Преображенська церква

У 1850 році архітектор А. Фрех запропонував проект майбутнього храму, який, однак, не вдалося втілити. Натомість у 1874 році Сильвестр Гавришкевич розробив інший проект святині, який втілювали впродовж двадцяти років (1878 – 1898). Для вірян Преображенська церква відкрила двері у 1906 році, коли й була освяченою. Слід звернути увагу, що у 1923 році у цій святині вперше на західноукраїнських землях відбулася Божественна Літургія літературною українською мовою.

Загалом Преображенська церква у Львові зведена у архітектурному стилі неокласицизму з елементами бароко. Всередині церква оздобили талановиті митці, зокрема, Л. Марконі, Т. Попель (іконостас), Т. Копистинський та К. Устиянович (малярські композиції) та ін.

В найновішій історії Львова церква відома тим, що була першим храмом, який повернула собі у власність Українська греко-католицька церква (УГКЦ) в 1989 році.

Адреса: вул. Краківська, 21

Архикафедральний собор святого Юра – собор Галицької митрополії УГКЦ, бароково-рококовий монументальний архітектурний ансамбль з виразними національними рисами (1744–1762). Вважається головною святинею українських греко-католиків.

Собор святого Юра

Собор побудований за проектом Б. Меретина, прикрашений монументальною скульптурою видатного скульптора Іоанна Пінзеля. Фасад увінчує фігура святого Юрія Змієборця — покровителя не тільки собору, але й міста Львова.

Перші печери ченців-схимників та дерев’яний монастир з’явилися тут ще в кінці XIII ст. Одна з легенд твердить, що в товщі гори, на якій згодом збудували монастир і церкву, була печера, де жив страхітливий дракон. Постарівши, дракон перестав показуватися людям на очі, але нагадував про своє існування важким диханням, яке чулося з печери. У середині XVIII ст. митрополит Лев Шептицький наказав замурувати печеру, в якій нібито ховалася потвора. Згідно з іншою версією цієї ж легенди, страховисько вбив ще у кінці XIII ст. князь Лев Данилович, через що на горі й було збудовано храм, і присвячений святому переможцеві дракона.

Перша дерев’яна церква у цьому місці згоріла, за легендою, 1340 року. Уже наступного року львів’яни збудували новий кам’яний храм. Зважаючи на те, що храм споруджували на значній віддалі від укріпленого середмістя, церкві надали деяких рис фортифікації. Тоді ж у 1341 році майстер Яків Скора відлив дзвін «Дмитро». Найстаріший збережений в Україні дзвін скликає на молитву вірних і сьогодні.

Теперішня споруда собору Св. Юра була збудована у XVIII столітті за проектом австрійського архітектора Бернарда Меретина у стилі бароко.

Адреса: площа Святого Юра, 5.

Успенська церква

Успенська (Волоська) (Ставропігійна Церква Успіння Пресвятої Богородиці) — храм, збудований у 1591–1629 рр. за планом Павла Римлянина, за участю Войцеха Капіноса і Амвросія Прихильного, на замовлення Львівського братства. Сьогодні знаходиться під юрисдикцією Української автокефальної православної церкви.

Успенська церква

Успенська церква була збудована на кошти Львівського Успенського братства – релігійної організації православних українців, яка була ставропігійною й підпорядковувалася Антиохійському Патріархату. Братство було останнім оплотом православ’я у Львові, тому мусіло мати свою церкву. Будівництво її почалося у 1591 році на місці згорілої у 1571 році. Попередній храм був збудований на кошти господаря православної Молдови Олександра Лепушняну, а Молдову у Львові в той час ототожнювали із Румунією (Волохією, теж православною), тому й почали називати церкву Волоською. Назва перекочувала й до нової церкви, зведеної протягом 1591-1629 рр. у стилі ренесансу за проектами архітекторів Павла Римлянина, Войтіха Капіноса та Амброзія Прихильного.

Дзвіниця Успенської церкви була збудована у 1572-1578 рр. за проектом італійсько-львівського архітектора Петра Барбона. Кошти на будівництво виділив багатий львівський купець, грек за походженням, Костянтин Корнякт. Тому і нині дзвіницю частіше називають вежею Корнякта.

У церкві знаходиться зображення російського двоглавого орла, оскільки жертводавцем на потреби церкви був претендент на російський трон Лжедмітрій. Інтер’єр Успенської церкви прикрашений живописом XVII—XVIII століть, тут знаходиться іконостас 1773 роки, на вікнах — вітражі П. Холодного (1920-і і 1930-і). Каплиця Трьох Святителів, сполучена з Успенською церквою в середині XIX століття.

Адреса: вул. Руська, 7 (вул. Підвальна, 9).

Наталія Бойченко

[ad01]

Рубрики: Разное

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *